Главная / Рефераты / Рефераты по экономической теории

Реферат: Экономическая теория


смотреть на рефераты похожие на "Экономическая теория"

Економічна теорія не є набір вже готових рекомендацій, Які застосовуються безпосередньо в господарській політиці. Вона є скоріше засобом, ніж вченням, інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володіє нею, приходити до правильних висновків.
Джон Мейнард Кейнс
Першим приводом до вивчення економічної теорії є те, що ця теорія має справу з такими проблемами, що стосуються нас всіх без винятку: Які види робіт потрібно виконувати? Як вони оплачуються? Скільки товарів можна купити на долар заробітної плати зараз і в період стрибків інфляції? Яка імовірність настання такого часу, коли людина не зможе знаходити підходящу для себе роботу лише в межах прийнятного терміну?
В минулому люди, що починають вивчати економічну теорію, звичайно вимагали, щоб їм було дане стисле, в одній пропозиції, визначення цього предмету. І треба сказати, що цей сильний попит не зазнавав недоліку в пропозиції. От деякі з таких визначення:
1. Економічна теорія є наука про види діяльності, зв*язаних з обміном і грошовими угодами між людьми.
2. Економічна теорія є наука про використання людьми рідких або обмежених продуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад машини, і технічні знання) для виробництва різноманітних товарів (таких як пшениця, яловичина, пальто, концерти, дороги і яхты) і розподілу їхн між членами суспільства.
3. Економічна теорія є наука про повсякденну ділову життєдіяльність людей, витяги ними засобів до існування і використанні цих засобів.
4. Економічна теорія є наука про те, як людство справляется зі своїми задачами в області споживання і виробництва.
5. Економічна теорія є наука про багатство. Цей перелік достатньо великий сам по собі; однак провівши годину в відповідному відділі гарної бібліотеки, грамотна людина зможить в багато раз подовжити його. Втиснуть в декілька рядків точний опис будь-якого предмету, що чітко відділив би його від суміжних дисциплин і дав б подання що починає про всіх питання що охоплюються цим предметом, - діло надто нелегкое. Економічна теорія, певно, включає в себе всі елементи, означені як в цих визначеннях, так і в тих, що могли б війти в більш довгий перелік.
Якщо змусити фахівця вибрати з всіх наведених вище дефініцій лише одну, той в наш час він, по всій імовірності, зупинився б на другий.
Економічна теорія є наука про те, що з рідких продуктивних ресурсів люди і суспільство з течією часу, з допомогою грошей або без їхньої участі, обирають для виробництва різноманітних товарів і розподілу їхн в меті споживання в нинішньому і майбутньому між різноманітними людьми і групами суспільства.
Курс Загальної Економічної Теорії включає в себе вивчення економічних категорій і явищ притаманних суспільному виробництву незалежно від суспільно економічної формації, а також вивчає ці економічні закономірності людського суспільства і суспільного виробництва в загальнолюдському плані.
Життя людського образу різноманітне, складне і заплутане. Воно складається з численних і різноманітних виглядів діяльності людини в виробництві матеріальних благ і наданні послуг, в науці і культурі, в політиці і ідеології. Людство прагне розгадати таємницю відношень. Це прагнення не прагнення до самопізнання, а задоволення потреб в регулюванні економічного життя. А найголовніше бажання - впливати на економічні процеси в потрібних для людини напрямках.
Людство виявляло завжди великий інтерес основам управління економічними процесами. Багато які важливі економічні процеси розглядалися вченими стародавнього світу: Платоном, Аристотелем і т.д. Однак ці дослідження формувалися як окремі елементи економічних знань в рамках єдиної, ще не розчленованої науки. Значно пізніше відбувся процес розгалуження науки і виникла політична економія. Причому вона виникла в період зарождения капіталістичного засобу виробництва і являла собою науку для задоволення потреб теорії процесу перемога капіталізму над феодалізмом.
Економічна Теорія покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя, а для цього Економічна Теорія повинна проникати в суть глибинних процесів, розчиняти закони і завбачувати шляхи їхнього використання.
Предметом Загальною Економічною Теорією є економічні відношення
(виробничі відношення) що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, незалежно від економічної формації суспільства.
Засіб Загальної Економічної Теорії - це засіб діалектичого матеріалізму. Наукові пізнання економічного життя в відзнаку від її безпосереднього сприймання дозволяє, використовуючи науковий засіб пізнання або дослідження, проникати вглиб економічних процесів і явищ, розкривати їхні зв*язки, виявляти причино-спадковий зв*язок явищ і розкривати движущие сили розвитку суспільства. Засіб пропонує процес від споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики.
Науковою абстракцією - називаються узагальнені поняття (гроші, товар, робітнича сила, і т.д.) вироблені людьми шляхом мислення відхиленого від безпосередньо конкретного вивчення явища, а вхідним пунктом наукового пізнання є об*єктивна реальність. І цією реальністю виступає економічне життя людського суспільства. Якщо це об*єктивна реальність то вона не залежить від волі і свідомості людини водночас з тим, що ця реальність складається з усвідомлених вчинків і діяльності індивідів. Необхідними елементами економічного дослідження є аналіз і синтез. В процесі аналізу мислення від видимого конкретного іде до абстрактного мислення, розчленовуючи елементи, що досліджуються на його найпростіші частини і сторони. В процесі синтезу явища, що пізнаються досліджуються у взаємному зв*язку що складають його сторони в русі і протиріччі, в результаті чого відкриваються шляхи і форми дозволу протиріч, а отже розвитку явищ. Є ще два елементи - якісний і кількісний аналіз. Це зв*язане з тим що будь-якому економічному явищу притаманні якісна і кількісна визначеність.
Вчинки людей визначаються їхніми інтересами, і передусім їхніми економічними інтересами.
Усвідомлена діяльність індивідів в економічному житті суспільства створює економічні явища і процеси що діють в відповідності з економічними законами. Тому говориться, що економічне життя суспільства, включаючи в себе виробництво, розподіл, обмін і споживання, підпорядкована чинності об*єктивних економічних законів.
Економічний закон - необхідний істотний, який постійно змінюється, зв*язок причино економічних процесів і явищ, що повторюється.
В матеріальній основі для нормального розвитку людської цивілізації є прогресивний розвиток суспільного виробництва. Для того, щоб розкрити закономірність відкриття суспільного виробництва, необхідно розглядати розвинене виробництво, як таке взагалі.
Виробництво взагалі це наукова абстракція яка являє собою сукупність загальних рис притаманних виробництву, не залежних від його специфічних форм. Ці загальні риси виробництва дають поняття про економічні умови виробництва життєвих благ необхідних для прогресу людства. В той же час вони дозволяють визначити єдине для всіх східців розвиток цивілізації притаманну виробництву властивість, причому специфічну властивість. А з іншого боку це дозволяє визначити те загальне що дасть можливість краще і глибше побачити і зрозуміти існуючі відмінності що разгалужуют ці східці суспільного розвитку. Вивчаючи виробництво треба чітко зрозуміти, що його кінцевою метою є споживання. І тільки за умови нормального вільного споживання виробництво може бути нормальним. Між виробництвом і споживанням лежить складний, теоретичні суперечливий зв*язок, і при всій важливості виробництва воно має сенс тільки в тому випадку якщо є вільне споживання, бо вільне споживання мета і мотиви виробництва. Воно визначає обсяг, структуру і якість суспільного виробництва. Споживання матеріальних благ не однозначне, слід розрізняти продуктивне і особисте споживання. Продуктивне споживання це є процес виробництва, де засоби виробництва, що споживаються
(знаряддя і предмети праці), а також виробниче споживання сили людини, т.т. витрата його фізичної і духовної сили. Особисте споживання воно навпроти відбувається не на виробництві, а за його межами. Особисте споживання включає в себе споживання людьми їжі, одягу, житла і т.д. В виробничому споживанні продукт створюється, а в особистому - знищується. В виробництві споживають засоби виробництва, а люди споживають предмети споживання.
Взаємозв*язок між виробництвом і споживанням взаємно зумовлюються т.т. виробництво визначає споживання, але в той же час споживання визначає і виробництво. Виробництво породжує потребу в вироблених продуктах, т.т. створює импульс споживання. Виробництво завжди веде за собою споживання, визначальне в кінцевій лічбі його обсяг і різноманітність, а споживання активно впливає на виробництво. Припиняється виробництво речі непотрібної для споживання, втратившої своє значення як корисного продукту. В той же час споживання яких або продуктів вимагає подальшого їхнього створення і по мірі задоволення старих потреб спонукає і викликає до життя нові потреби людей. Зв’язуючими ланками між виробництвом і споживанням є розподіл і обмін. Під розподілом слід розуміти розподіл вироблених матеріальних і нематеріальних цінностей на принципі панівної форми привласнення, т.т. власності. Як привласнюються продукти праці, яка частина з них іде на продуктивне і особисте споживання, от ці питання складають зміст процесу розподілу продуктів в будь-якому суспільному виробництві. Розподіл активно впливає на виробництво, воно може сприяти зростанню виробництва і в те же час воно може гальмувати це виробництво.
Обмін і розподіл входять безпосередньо в процес виробництва, а також складають його істотні риси, і залежать, також, від безпосереднього виробництва навіть в тих випадках, коли вони виходять за його кордони.
Будь-яке суспільне виробництво людської цивілізації для свого здійснення повинно мати певні умови при яких процес виробництва міг б протікати нормально. Цими умовами є:
1) відношення людини до природи;
2) відношення між людьми.
Для здійснення процесу виробництва необхідно три найпростіші моменти:
1) сама праця,
2) засоби праці,
3) предмет праці.
Праця - доцільна діяльність людини направлена на відділення речовини від природи і пристосувння її до потреб людей. Праця це витрата і витрачання робітничої сили людини в процесі створення матеріальних і нематеріальних благ.
Робітнича сила - це сукупні фізичний і духовний хист людини що може бути направлений на створення матеріальних і нематеріальних благ. Для здійснення процесу праці людина створює і вживає для виробництва знаряддя і засоби праці.
Засіб праці - це комплекс речей або річ з допомогою яких людина впливає на природу.
Предмети праці - це матеріали або речовини дані природою, що наражаються на вплив людини для пристосування їхн до задоволення потреб людей.
Чинники виробництва:
1) речовинний або об*єктивний чинник;
2) особистий або суб*єктивний чинник.
Політична економія, або політична наука (Economics), займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства; вона вивчає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, яка сильно пов*язана з створенням і використанням матеріальних основ добробуту.
Отже, вона, з одного боку, являє собою дослідження багатства, а з іншої - утворює частину дослідження людини. Людський характер формувалася в процесі його повсякденної праці і повним впливом створюваних їм в цьому процесі матеріальних ресурсів, причому в значно більшому ступені, ніж під впливом будь-яких інших чинників, виключаючи релігійні ідеали; двома великими силами що формували світову історію, були релігія і економіка.
Інколи тимчасово брав гору палкий дух військових або людей мистецтва, але ніде вплив релігійного і економічного чинників не відсував на другий план навіть на короткий термін, і майже завжди ці дві сили мали більше значення, ніж всі інші, разом взяті. Релігійні мотиви сильніше економічних, але їхній безпосередній вплив рідко розповсюджується на настільки простору життєву сферу. Заняття, з допомогою якого людина заробляє собі на життя, заповнює його думки під час спливання переважаючої більшості годин, коли його розум ефективно працює; саме в ці години його характер формується під впливом того, як він використає свій хист в праці, які думки почуття ця праця в ньому породжує і які складаються у нього відношення з товаришами по роботі, работодавцями або його службовцями.
Дуже часто вплив, що впливаї на характер людини розміром його прибутку, ледве чи менш - якщо взагалі менш, - ніж вплив, що виявляється самим засобом здобування прибутку. Для повноти життя родини немає великої різницї, чи складає її річний прибуток 1 млн. чи 5 млн., бо дуже велика різниця між прибутком в 30 млн. та в 150 млн., бо при 150 млн. родина володіє, а при 30 млн. не володіє матеріальними умовами для нормального життя. Щоправда, в релігії, родинних привязанностях і дружбі кожний бедняк може знайти додаток для того свого хисту, що служать джерелом вищого щастя.
Але умови, супутні крайній убогості, особливо в перенаселених районах, можуть убити самі кращі якості. Ті, кого називають *відбросами* наших великих міст, володіють дуже малими можливостями для дружби; їм неведомі пристойність і добропорядність, вони майже не знають згоди в родинному житті; часто і релігія не одержує до них доступу. Немає сумніву, що їхні фізична, розумова і моральна ущемленість частково породжуються і іншими причинами, окрім убогості, але останнє служить головною причиною.
Окрім *відтбросів*, існують багато людей як в місті, так і в селі, які зростають, скудно харчуючись і вдягаючись, в житловій тісноті, чия освіта переривається із-за того, що їм потрібно рано починати трудиться заради зарабітка, які, отже, під час довгих годин за працею, яка виснажує їх виснажений організм, а тому начисто позбавлені можливості розвивати свій розумовий хист. Вони не обов*язково ведуть нездорове або нещасне життя.
Одержуючи радощі в своїх привязанностях до бога і людини і володіючи, деякими природженими тонкими почуттями, вони можуть вести життя значно менш ущемлене, ніж життя багатьох, що володіють більших матеріальним багатством.
Але при всьому тому бідність складає для них величезне, істинне зло. Навіть коли вони здорові, їхня утомленість часто равносильна болю, розваг у них мало; коли же настає хвороба, страждання, що породжуються бідністю, збільшуються. І хоча відчуття задоволеня може в більшій мірі примирити їх з цими лихами, існують інші лиха з якими воно примирити їх не в силі.
Перевантажені роботою і залишившись недоучками, виснажені, не маючі спокою і дозвілля, вони позбавлені яких би не було шансів повністю використати свій розумовий хист.
Можна було очікувати, що наука, яка має справи з настільки важливими для добробуту людства питаннями, залучить до собе увага багатьох найталановитіших мислителів кожної епохи і виявиться тепер на подступах до повної зрілості. Але в дійсності число вчених- економістів було завжди невелике в порівнянні зі складністю проблем, що цій науці надлежало вирішувати, і в результаті вона всі ще перебуває майже в стані немовляти.
Одна з причин того полягає в недооцінці впливу економічної науки на досягнення вищого добробуту людини. В самій справі, наука, предметом вивчення якої є багатство, часто представляється багатьом дослідникам на перший погляд відштовхуючою, бо ті, хто більше всього робить для розширення кордонів пізнання, рідко печеться про придбання багатства заради нього самого.
Але ще одна причина такого відставання криєтся в тому факті, що багато хто з тих умов индустриальной життя, з тих засобів виробництва, розподілу і споживання, якими займається сучасна економічна наука, виникли лише в самий останній час. Щоправда, зміни в її змісті в деяких відношеннях не настільки великі, як зміни в її формі, причому значно більше з сучасної економічної теорії, ніж представляється на перший погляд, може бути застосоване до умов відсталих народів. Але єдність в змісті, що переховується за різноманітністю форм, виявити нелегко, а зміни в формі призводили до того, що у всі часи менш витягали користь з робіт своїх попередників ніж вони могли б витягти, якщо б таких змін не була.
Економічні умови сучасного життя, незважючи на їхню більшу складність, в багатьох відношеннях представляються більш ясними ніж умови колишніх часів. Господарська діяльність більш чітко відділяється від інших виглядів діяльності; права индивидуумов по відношенню до інших индивидуумам і по відношенню до суспільства строже визначені; і, що важнее всього, звільнення від влади звичаїв і розширення свободи господарської діяльності, постійне заглядывание вперед і неустанная предприимчивость придали більшу определенность і більше значення побудительным мотивам, що регулюють відносні вартості різноманітних речей і різноманітних виглядів праці.
Часто затверджують, що сучасні форми индустриального життя відрізняються від старих тем, що вони більш конкурентні. Але така характеристика не зовсім задовільна. Точне значення поняття *конкуренція*, очевидно, полягає в тому, що одна людина состязается з іншим, особливо при продажі або покупці чого-небудь. Цей вигляд змагання тепер, певно, интенсивніше і ширше розповсюджений, ніж раніше, однак це лише другорядне і, можна навіть сказати, випадкове слідство докорінних особливостей индустриальной життя.
Немає якого-небудь терміну, що належним образом характеризував ці особливості. Вони полягають в тому, що виникли відома самостійність і звичка кожного самому вибирати свій власний шлях, віра в власні сили; осмотрительность і разом з тим швидкість в виборі рішень і судженнях; звичка передбачати майбутнє і визначати курс дій з урахуванням дальніх мети. Ці чинники можуть побуждать і часто побуждают людей конкурувати друг з іншому, але, з іншого боку, вони можуть штовхати, а якраз в нинішній час вони справді штовхають людей в направленні встановлення співробітництва і створення всякого роду об*єднань - корисливих і безкорисливих. Однак ці тенденції до колективної власності і до колективної діяльності докорінно відрізняються від аналогічних тенденцій в колишні часи, бо вони є не результатом звичаю, пасивної схильності до об*єднання сил зі своїми соседями, а результатом вільного вибору кожним индивидуумом такий лінії поведінки, що - після ретельного обдумывания - представляється йому найбільш підхожої для досягнення його власної мети, будь то корисливих або безкорисливих.
Термін *конкуренція* віддає занадто більшим привкусом зла, він почав мати на увазі відому частку егоїзму і байдужості до благополучию інших людей. Щоправда, в колишніх формах виробництва спостерігалася менш свідома корисливість, ніж в сучасних, але там було і менше свідомої безкорисливості. Саме тверезий розрахунок, а не корисливість складає особливість сучасної епохи.
Сучасна епоха, певно, породила нові можливості для обману в торгівлі. Прогрес знань відкрив нові засоби виробництва підробок, дозволив винайти багато нових різновидів фальсифікацій. Виробник тепер набагато віддалений від кінцевого споживача, а за його злочини не слідує настільки швидка і сувора кара, що падає на голову приреченого жити і померти в рідному селі людини, безчесно обманувшего свого сусіда. Можливості для ...

ВНИМАНИЕ!
Текст просматриваемого вами реферата (доклада, курсовой) урезан на треть (33%)!

Чтобы просматривать этот и другие рефераты полностью, авторизуйтесь  на сайте:

Ваш id: Пароль:

РЕГИСТРАЦИЯ НА САЙТЕ
Простая ссылка на эту работу:
Ссылка для размещения на форуме:
HTML-гиперссылка:



Добавлено: 2012.06.19
Просмотров: 1388

При использовании материалов сайта, активная ссылка на AREA7.RU обязательная!