Главная / Рефераты / Рефераты по налогообложению
Реферат: Податкова система Японії, Місцеві податки в Україні
Notice: Undefined variable: ref_img in /home/area7ru/area7.ru/docs/referat.php on line 323
Інститут Муніципального Менеджменту і Бізнесу
Контрольна робота
КИЇВ-2002
План
Вступ.
1. Місцеві податки в системі фінансових відносин України.
2. Податкова система Японії.
Висновкок
Література
Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, що акумулюються в бюджетному і позабюджетному державному централізованому фондах в основному завдяки функціонуванню податкової системи. Економічні відносини, зв*язані з податками, у тому чи іншому ступені торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки фахівців (економістів, юристів, керівників усіх рівнів, підприємців), але і звичайних громадян.
В данній роботі будуть розглянуті два питання. Спочатку розглянемо про місцеві податки в фінансовій системі України, так як на сьогодні місцеві податки є важливою структурною ланкою податкових систем більшості країн. За їхньою допомогою мобілізуються кошти для фінансування соціально-культурних заходів, а також витрат, пов’язаних із розвитком місцевого господарства та інших заходів місцевого значення.
Друга частина роботи висвітлює податкову систему Японії. Цивілізована країна, передове виробництво, успішний бізнес, і як підсумок – повна скарбниця і міжнародний авторитет. Чим не приклад для аналізу і вивчення для покращення українського податкового законодавства.
У податкових системах країн із ринковою економікою місцеві податки і збори вдало доповнюють державні податки, є досить гнучкими за своєю суттю, сприяють розширенню загальної податкової бази та зменшенню податкового навантаження на платників. Яку ж роль відіграють ці податки у системі фінансових відносин України.
Місцеві податки — це встановлювані місцевими Радами народних депутатів, відповідно до переліку, затвердженого Декретом Кабінету
Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві податки і збори» та
Законом України «Про систему оподаткування», обов*язкові платежі юридичних осіб та громадян до бюджетів місцевого самоврядування.
Деякі місцеві податки стягуються обов*язково. Місцеві податки запроваджуються з метою залучення коштів до місцевих бюджетів і витрачаються на фінансування об*єктів соціально-культурного розвитку території (шкіл, лікарень, дитячих садків тощо), підпорядкованих місцевій
Раді, заходів по соціальному захисту населення, фінансування правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування. Чинним законодавством передбачено вичерпний перелік місцевих податків, які можуть запроваджуватись органами місцевого самоврядування на їх території. До них належать податок на рекламу, комунальний податок.
Доцільність встановлення того чи іншого місцевого податку на території села, селища чи міста вирішується місцевою Радою. До компетенції органів місцевого самоврядування належить:
* введення на їх території місцевих податків;
* встановлення в межах граничної ставки податку;
* надання пільг платникам податку;
* визначення строків перерахування податкових сум до бюджету.
Кошти, отримані від місцевого оподаткування, надходять лише до бюджетів місцевого самоврядування.
Податком з реклами обкладається вартість послуг за встановлення та розміщення реклами, тобто вартість всіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою. Юридичні особи та громадяни сплачують податок під час оплати послуг органам, на які покладено функції розміщення реклами. За одноразову рекламу податок стягується за ставкою не більше 0,1% вартості послуг, а за рекламу на тривалий час — 0,5%.
Юридичні особи (крім бюджетних установ, планово-дотаційних сільськогосподарських підприємств) можуть залучатися до сплати комунального податку. Податок справляється за ставкою не більше 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Кількість працюючих при розрахунку комунального податку визначається як средньоспискова чисельність штатних працівників облікового складу. Гранична ставка податку складає 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з НМДГ. Податок нараховується сплачується самими юридичними особами в бюджет місцевих органів керування на субрахунок районів. Даний податок включається в собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства. Його сплата провадиться щомісяця до 15 числа місяця, що випливає за звітним.
Податком з продажу імпортних товарів обкладається виручка одержана від реалізації цих товарів. З метою оподаткування імпортними вважаються всі товари вироблені за межами України. Податок сплачується юридичними особами та громадянами, суб*єктами підприємництва, за ставкою, яка не перевищує 3% вартості товару.
На відміну від місцевих податків, які мають індивідуально безвідплатний характер, місцеві збори стягуються за надання платникам певних послуг. Місцеві збори встановлюються органами місцевого самоврядуванн в тому ж порядку, що і місцеві податки (крім збору за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон територією прикордонних областей, який встановлюється обласними Радами народних депутатів) і зараховуються в повній сумі до бюджетів місцевого самоврядування.
Вичерпний перелік місцевих зборів — в Декреті Кабінету Міністрів
України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві податки і збори» і Законі
України «Про систему оподаткування».
Готельний збір стягується адміністрацією готелів та установ готельного типу при реєстрації осіб, які в них проживають, в розмірі до 20% добової вартості найманого житла без додаткових послуг.
Збір за парковку автотранспорту сплачують юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях Розмір збору — не більше 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одну годину стоянки.
Ринковий збір справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську продукцію та інші товари, за торгові місця.
Граничний розмір збору — для громадян 20% неоподатковуваного мінімуму, а для юридичних осіб 3 неоподатковуваних мінімума доходів громадян за кожен день торгівлі.
Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов*язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири, і не повинен перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів.
Власники собак, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах, щорічно сплачують збір у розмірі не вище 10% неоподатковуваного мінімуму доходів за кожну собаку.
Громадяни, які прибувають у курортну місцевість, сплачують курортний збір, що не може перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів.
Збір за участь у бігах на іподромі стягується за кожного коня, виставленого юридичними особами та громадянами на змагання комерційного характера. Граничний розмір збору —до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів за кожного коня.
Збір за виграш на бігах справляється у розмірі не вище 6% від суми виграшу з осіб, які виграли у грі на тоталізаторі на іподром.і Особи, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, сплачують збір у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі (до 5% від суми надбавки).
Юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл і використовують місцеву символіку з комерційною метою сплачують збір за право використання місцевої символіки. Розмір збору не повинен перевищувати з юридичних осіб — 0,1% вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян — 5 неоподатковуваних мінімумів. Спільні підприємства можуть придбати ліцензію на право використання місцевої символіки.
Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів. Розмір збору не може перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.
Юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, сплачують збір виходячи з вартості заявлених до аукціону чи розпродажу товарів або суми, на яку випускається лотерея Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вказаної вище вартості.
За проїзд автотранспорту, що прямує за кордон, територією прикордонних областей стягується збір у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — з громадян і юридичних осіб України, та від 5 до 55 дол США з усіх інших осіб.
При видачі дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях з юридичних осіб і громадян стягується збір у розмірі до 20 неоподатковуваних мінімумів для суб*єктів, що здійснюють постійну торгівлю, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів в разі одноразової торгівлі.
Питання про конкретні ставки зборів та пільги платникам вирішується місцевою Радою, яка приймає рішення про запровадження того чи іншого збору на своїй території.
Безумовно, місцеві податки відіграють значну роль у забезпеченні фінансування соціальної інфраструктури, розвитку комунального господарства, наданні безплатних благ і послуг населенню. Є підстави стверджувати, що на сьогодні це об’єктивно необхідний елемент фінансової системи держави.
Загалом можна дійти висновку, що еволюція місцевих податків пройшла певний шлях і на сьогодні вони є значним фінансовим підгрунтям для місцевого самоврядування.
Почавши знайомство з окремими аспектами системи оподатковування
України, мабуть, варто розглянути також систему податків на прикладі
Японії. Податкова система Японії характеризується множинністю податків.
Усього в країні нараховується біля тридцяти державних і стільки ж місцевих податків. Вони поділяються на три основні групи. Перша - це прямі прибуткові податки як з юридичних, так і з фізичних осіб. Друга - прямі податки на майно. Третя - прямі і непрямі споживчі податки.
Основу бюджету складають прямі податки. У 1997/98 бюджетному році частка прямих податків у загальній сумі податкових надходжень у порівнянні з 1990/91 роком зменшилася з 73,7 до 63,8%. На це вплинуло збільшення частки непрямих податків.
Великі корпорації сплачують податок на прибуток у розмірі 34,5% від суми прибутку, дрібні і середні корпорації сплачують податок по ставці -
28%, а ставка для державних корпорацій складає 27% суми прибутку.
Фізичні особи сплачують державний прибутковий податок по прогресивній шкалі, що має п*ять ставок - 10, 20, 30, 40 і 50% від суми доходу. Цей податок з фізичних і юридичних осіб приносить найбыльш високий доход державі. Об*єктами оподатковування в рамках системи прибуткового податку є, крім усього іншого, трудовий доход і доход від допомоги при звільненні. В об*єкти цієї системи також входить цілий блок інших видів доходів, у тому числі:
* процентні доходи;
* доходи від дивідендів по акціях;
* авторські гонорари, гонорари за музичні твори;
* винагороди за різноманітні особистї заслуги;
* винагороди, одержані лікарями із фондів соціального страхування;
* оплата працівників мистецтв, професійних бейсболістів, футболістів, офіціантів у барах;
* прибуток від продажу акцій, зареєстрованих на фондових біржах.
Багато японців вважають, що прямі прибуткові податки дуже високі. Але в той же час вони знають, що цей податковий прес поширюється не на всіх.
Законом встановлений досить значний неоподатковуваний мінімум, що враховує родиний стан платника податків. Також від сплати податку звільняються кошти, витрачені на лікування. Ряд пільг мають багатодітні родини. У середньостатистичного японця може вивільнитися від прибуткового податку більш як 30% його доходів.
Податок на майно сплачують як юридичні, так і фізичні особи за ставцкою 1,4% від вартості майна. Переоцінка майна провадиться один раз у три роки. В об’єкт оподатковування входить: усе нерухоме майно, земля, відсотки по банківських депозитах. При придбанні чи продажу майна, тобто в момент переходу власності від одного власника до іншого, також сплачуються податки.
Серед непрямих податків Японії основним виступає податок на споживання, що стягується за ставкою 5% з метою поповнення доходів державного бюджету.
До непрямих податків також відносяться акцизи - на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин; акцизи за послуги - за проживання в готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи відносяться мита.
В останні роки в Японії була проголошена політика зниження податкового тягаря. Тягар державних і місцевих податків зменшився з 21,9%
ВВП у 1990/91 році до 18,0% у 1996/97 роках.
В Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, складаючи менше половини їхньої дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північно-американської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів.
Закон про місцеві податки визначає їхні види і граничні ставки, в іншому регулювання ведеться місцевими органами влади. Усього в країні 30 місцевих податків.
В місцевих податках вирішальна роль належить прямим податкам.
Юридичні особи сплачують префектурний прибутковий податок у розмірі
12,3% від державного, що дає ставку 1,67% від прибутку і міський (селищний, районний) прибутковий податок у розмірі 12,3% від державного, чи 4,12% від прибутку. Крім то...
ВНИМАНИЕ!
Текст просматриваемого вами реферата (доклада, курсовой) урезан на треть (33%)!
Чтобы просматривать этот и другие рефераты полностью, авторизуйтесь на сайте:
|
|
|
Добавлено: 2011.01.17
Просмотров: 1225
|
Notice: Undefined offset: 1 in /home/area7ru/area7.ru/docs/linkmanager/links.php on line 21
При использовании материалов сайта, активная ссылка на AREA7.RU обязательная! |
