Главная / Рефераты / Рефераты по статистике
Реферат: Статистика сільського господарства
Notice: Undefined variable: ref_img in /home/area7ru/area7.ru/docs/referat.php on line 323
=shur@= shura19@yandex.ru
В С Т У П
Статистика як суспільна наука вивчає стан і розвиток людського суспільства, включаючи матеріальні умови його життя, тобто суспільне виробництво. Але суспільство і суспільне виробництво є об*єктом вивчення багатьох наук: історичного матеріалізму, політичної економії, економічної географії, суспільствознавства, права, економіки галузей народного господарства і інш. Всі ці дисципліни, незважаючи на тісний зв*язок між собою, не повторюють одна одну, а мають свій зміст і свої методи. Що ж представляє собою специфічний предмет статистики?
Предметом статистики як суспільної науки є особливі об*єктивні ознаки стану і розвитку суспільства і матеріальних умов його життя. Такі ознаки одержали назву об*єктивних статистичних показників. На відміну від звичайних ознак, які означають лише якісну подібність чи відмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляють собою ознаки більш складного складу. Об*єктивні статистичні показники як особливі об*єктивні ознаки характеризуються такими якостями.
По-перше, це ознаки, які представляють собою єдність якісних і кількісних сторін явищ, тобто ознаки, що мають певний зміст і відповідну цьому змісту величину (міра явищ).
По-друге, це загальні ознаки, тобто ознаки, які відносяться не до одиничного факту чи випадку, а охоплюють всю сукупність фактів або одиниць спостереження цього роду, цієї якості. Пізнання таких ознак неможливе без статистичного зведення, яке забезпечує перехід від індивідуальних характеристик одиниць сукупності до узагальнених характеристик сукупності; це дало основу статистикам називати їх зведеними ознаками. Статистичний показник як загальна ознака завжди передбачає визначену кількість сукупності (в абсолютному показнику кількість – складова частина величини; в середній величині кількість передбачається як один із членів відношення, результатом якого є сама середня); він також містить в згорнутому виді визначену варіацію охоплених (узагальнених) ним індивідуальних величин. Ця варіація отримує міру в вигляді особливого показника.
По-третє, це ознаки реального суспільства в той чи інший період або момент його розвитку, тобто ознаки історично конкретні.
По-четверте, це ознаки, істотні для характеристик стану і розвитку суспільства, ознаки, які виявляють закономірність його розвитку.
Кожний, навіть самий простий, статистичний показник як об*єктивна ознака того чи іншого явища життя суспільства.
Об*єктивні статистичні показники тих або інших явищ не можна представити як те, що знаходиться поза цими явищами, бо вони – об*єктивні сторони цих явищ.
Разом з тим, кожний статистичний показник як об*єктивний статистичний факт, об*єктивна риса дійсності отримує відображення в процесі пізнання в статистичному показнику як в особливому розумінні, особливій категорії.
Найважливіше завдання статистики – забезпечити достовірність цього відображення.
Ознак і відповідно показників того чи іншого явища дуже багато. Серед них є суттєві, які розкривають важливе, докорінне у явищі, і несуттєві, які виражають короткочасне, зовнішнє, поверхневе, другорядне. Неіснуючі ознаки часто відіграють роль своєрідного кривого дзеркала, затушовує, ховає головні риси явища, створює хибне, перекручене уявлення про характер процесу.
Статистика як наука має справу з суттєвими ознаками, з показниками, які відображають суттєві сторони суспільного життя, суспільного виробництва.
Одне із головних завдань науки полягає саме у відділенні суттєвого від несуттєвого. піддаючи спеціальному вивченню суттєві ознаки, виділяючи показники, здібні надійно і правильно характеризувати явища, які вивчаються і їх взаємозв*язки, статистика може розкривати на масових матеріалах відповідні закономірності зміни цих явищ, закономірності їх розвитку.
Але сам процес суспільного відтворення, який проходить різні присутні йому стадії (виробництво, звернення, споживання і т.п.), відповідно характеризується системою багатьох ознак. В цьому процесі беруть участь і взаємодіють всі, розглянуті вище, суспільні підрозділи. Відповідно система об*єктивних статистичних показників народного господарства представляє собою систему об*єктивних ознак, об*єктивних показників суспільного відтворення на різних його стадіях і етапах як в цілому, так і диференційовано по основних суспільних підрозділах (суспільних, галузевих, регіональних і т.п.).
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Поняття продукції сільського господарства, завдання і соціально-економічне значення її статистичного вивчення
Сільське господарство нашої країни - це складний різноманітний об*єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук.
Серед загальних наук, які вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, так і соціальні явища і процеси, які відбуваються в галузі. Сільське господарство розглядається при цьому як одна із галузей народного господарства.
При загальноприйнятому розумінні сільського господарства як галузі матеріального виробництва в літературі по різному трактується зміст галузі і визначаються її границі. В одному випадку функцію сільського господарства зводять до оброблення сільськогосподарських культур і розведення тварин для отримання продукції рослинництва і тваринництва та первинної переробки рослинної і тваринної продукції; в другому – до виробництва первинних сирих продуктів рослинного і тваринного походження, які використовуються для харчування населення і промислової переробки.
Сучасне сільське господарство – особлива галузь матеріального виробництва, в якому праця людини направлена на розширення відтворення у великих масштабах культурних рослин і тварин, а також на використання життєдіяльності рослин і тварин для одержання продукції цієї галузі. До сільського господарства також відноситься виконання робіт сільськогосподарського характеру (з експлуатації іригаційних і меліоративних систем, захист рослин від хвороб і шкідників і т.п.).
Господарське управління визначає функцію сільського господарства в тих випадках, коли витрати по ньому включаються в собівартість продукції.
Відтворення в сільському господарстві здійснюється в рамках соціально- економічних категорій господарств.
Статистика сільського господарства є самостійною учбовою дисципліною.
В учбових цілях статистика сільського господарства викладається в зв*язку зі статистикою заготівель. Курс сільськогосподарської статистики вивчається з основами соціально-економічної статистики.
Статистика сільського господарства є однією з особливих галузей статистичної науки. Перш ніж дати визначення предмету статистики сільського господарства, слід вказати на існуюче різне поняття цієї науки. Деякі статистики у визначенні предмета застосовують відоме формулювання статистики як науки, яка вивчає кількісну характеристику масових суспільних явищ у нерозривному зв*язку з їх якісною характеристикою, і механічно пов*язують це формулювання з оцінками явищ у сільськогосподарському виробництві. Інші вважають, що статистика вивчає явища і процеси відтворення матеріальних благ і суспільних відносин в сільському господарстві в їх якісному вираженні, даючи їм відповідну цифрову характеристику. Заслуговує особливої уваги думка, що предметом сільськогосподарської статистики є система об*єктивних статистичних показників стану і розвитку сільськогосподарського виробництва.
З врахуванням викладеного сформулюємо визначення предмету. Статистика сільського господарства вивчає сукупність кількісних характеристик сільського господарства як галузі народного господарства у нерозривному зв*язку з їх якісними характеристиками. Статистика досліджує кількісні тенденції, зв*язку і закономірності в сільському господарстві у просторово- часових границях. Статистика сільського господарства має справу, по перше, з різними видами характеристик, які в певній мірі пов*язані між собою. Це означає: статистика сільського господарства займається класифікацією цих характеристик (показників). По друге, сукупність характеристик (показників) відноситься до сільського господарства, яке включає виробничі і обслуговуючі функції.
Теоретичною і методологічною основою статистики сільського господарства як науки є діалектичний і історичний матеріалізм, політична економія, науковий соціалізм. Українська статистика – могутнє знаряддя соціально-економічного пізнання і перебудови дійсності. Статистика при вивченні характеристик явищ і процесів сільського господарства та його основних елементів і структур використовує наслідки, одержані природничими, технічними та іншими науками.
Сільське господарство нашої країни ведеться на великій території, яка включає в себе різноманітні природні, економічні, соціальні, національні та інші структури. Статистика вивчає стан і розвиток сільського господарства
України як в цілому, так і диференційовано з врахуванням існуючих територіальних, галузевих і соціально-економічних структур. Значення цієї статистики особливо підвищується в умовах переходу на принципи регіонального госпрозрахунку, самоуправління і самофінансування. Завданням статистики є розробка методології побудови системи показників, інформаційного забезпечення і аналізу статистичних даних, які відображають територіальну, галузеву і соціально-економічну структуру сільського господарства України. Статистика вивчає цю структуру у визначеному порядку, на основі класифікації і угруповань.
В органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному і регіональному аспектах, а також з врахуванням галузевої структури і соціально-економічних категорій господарств, правда в деяких випадках навчальна література обмежувалась тільки аналізом класифікації галузей і угрупованням категорій господарств.
Статистика сільського господарства як соціально-економічна наука використовує загальний метод пізнання – діалектичний метод, який вимагає розглядати явища і процеси в їх взаємозв*язку і розвитку, вивчати перехід від кількісних змін до якісних, виясняти внутрішні протиріччя як джерело розвитку і як процес боротьби нового зі старим.
Соціально-економічні особливості полягають в багатогранності форм користування власністю колгоспами, радгоспами та іншими державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями орендарів, кооператорів, особистих господарств громадян. Для сільського господарства характерне посилення інтеграційних зв*язків різних форм господарювання.
Економічні особливості проявляються в тому, що відтворення в цій галузі здійснюється безпосередньо на особистій основі в натуральній формі.
Це значить, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для відновлення виробництва: насіння і посадковий матеріал витрачаються на посів і посадку, молоко – на напування телят, яйця птиці – на виведення молодняку, мед – для годування бджіл і т.п. Більше того, вся продукція кормових культур і кормових угідь використовується у тваринництві, а така продукція тваринництва як гній – цінне органічне добриво.
Певна частина продукції сільського господарства перетворюється в засоби праці. Так, наприклад, молоді сади переходять у плодоносний вік, а молодняк великої рогатої худоби – в основне продуктивне стадо. Доросла продуктивна худоба на відгодівлі і нагулі вважається предметом праці. Як предмети, так і засоби праці в сільському господарстві піддаються більш чи менш довготривалим природним, фізичним, фізіологічним і іншим змінам, а процес праці в той же час повністю або частково призупиняється.
Зміст статистичного показника і його величина мають велику різноманітність форм.
Вивчаючи свій специфічний предмет з усіма його особливостями, статистика в процесі такого вивчення висловлює міру різних явищ життя суспільства. характеризує їх обсяг, структуру, рівні, динаміку, інтенсивність і т.п.
З розвитку суспільства і суспільного виробництва змінюються і їх об*єктивні статистичні показники. Частина показників зникає; натомість з*являються нові зі специфічним суспільним змістом; інші міняють свою суспільну форму, змінюється величина статистичних показників і т.п.
Сукупність, загальні ознаки яких вивчає статистика, складаються із відповідних одиниць, підлягають спостереженню, які отримали в зв*язку з цим найменування одиниць спостереження. Величини тих або інших ознак цих одиниць сукупності змінюється, варіює від однієї одиниці до іншої. Вивчення статистичних сукупностей, їх загальних ознак, в тому числі їх варіацій, незалежно від специфіки змісту, тобто незалежно від того, суспільні або природні, хімічні або біологічні процеси отримують відображення, яке є завданням математичної статистики.
Показники обсягу і складу продукції рослинництва і тваринництва в натуральному виразі, методи їх обчислення
Всі елементи факторів виробництва можуть і повинні бути охарактеризовані з боку їх розміру і якості. В ролі показників розміру використовуються перш за все натуральні і цінні показники. Натуральні – це, як правило, дуже конкретні, специфічні, окремі показники, придатні для характеристики окремих елементів засобів виробництва або продукції. Однак в певних економічно-допустимих границях натуральні показники виступають також в агрегованому виді. Тому серед натуральних показників відрізняють агреговані (укрупнені) і деталізовані показники. Системну єдність таких показників можна бачити в широко поширеній сільськогосподарській статистиці класифікаціях (класифікація сільськогосподарських угідь, класифікація великої рогатої худоби по вікових і статевих або технологічних групах і т.п.), де поряд з загальною (екстенсивною за своїм характером) величиною
(показником) об*єкта, який класифікується, виділені його складові деталізуючі показники.
Ціннісні показники можуть об*єднувати всю масу створених засобів виробництва або виробленої продукції або представляти в грошовій формі їх окремі елементи.
За ціннісними показниками ховаються в кінцевому рахунку затрати сукупної суспільної праці. Тому в певній сфері широке поширення мають безпосередньо трудові показники. По засобах виробництва або продукції, пов*язаних визначеними суспільними якостями, використовують різні форми суспільних показників, так звані умовно натуральні показники (енергетична потужність, кормові одиниці калорії і т.п.). Якісна характеристика також може бути дана диференційовано по окремих елементах або з певним ступенем узагальнення.
Показники обсягу продукції рослинництва і середньої продуктивності.
Розмір всієї продукції рослинництва може бути визначений в ціннісній формі.
Якщо qі – кількість продукції кожного виду, рі – ціна, то загальний обсяг продукції буде qірі. Але продукція кожного виду є витвір двох елементів
– площі, з якої вона одержана, і середнього збору з гектара. Отже, якщо позначити площу s, а середній збір з гектара – у, то загальний обсяг продукції буде sіуірі. Розділивши sіуірі на sі, одержимо середній вихід продукції з гектара сільськогосподарських угідь у грошовому виразі – ур.
Продукція рослинництва створюється на різних видах угідь (рілля багаторічні насадження, натуральні сінокоси, пасовища). Якщо площу кожної культури, яка виробляється на ріллі позначити sn, а урожайність – уп, відповідно площа кожної культури, яка обробляється в саду, - sc, а урожайність ус, і т.п., тоді
syp = snynp + scycp + sлyлp + sвyвp. вся продукція продукція продукція продукція продукція пасовищ рослинництва ріллі саду луга (випасів)
Порівнюючи продукцію кожного виду угідь з загальною площею цього виду угідь, одержимо середній вихід продукції в грошовому виразі з одиниці площі.
Оскільки продукція на орних землях одержується фактично лише з посівної площі, можна вирахувати, крім середнього виходу продукції з гектара ріллі, також середній вихід продукції з гектара посівної площі.
Продукція тваринництва поділяється на дві групи:
1) продукція нормальної життєдіяльності тварин, реалізація якої для вживання за межами тваринництва не пов*язана з забоєм (ліквідуванням) самих тварин (молоко, вовна, яйця, мед і т.п.). У створенні цієї продукції тварини виступають в якості засобів праці;
2) продукція приплоду і приросту, або продукція вирощування тварин.
Реалізація цієї продукції за межами тваринництва пропонує забій тварин.
Використання цієї продукції вирощування тварин для відтворення стада пов*язано з подальшим його залишенням в сфері тваринництва. Таким чином, тварини, які ростуть чи відгодовуються, виступають як пов*язані у виробництві предмети праці, або інакше, незавершене виробництво м*ясного контингенту, а також тварин основного стада. Вирощена доросла худоба, племінна, представляє собою закінчену готову продукцію, яка використовується в ролі засобів праці.
До завершеної продукції тваринництва, одержаної в результаті вирощування худоби, відносять:
1) тварин, вирощених для племінних цілей (комплектування основного стада);
2) тварин, вирощених для експлуатації в якості тяглової сили;
3) тварин, вирощених для забою на м*ясо;
4) приріст живої ваги, вибракуваних дорослих тварин, які поставлені на відгодівлю.
Слід відмітити, що якщо не враховувати приріст живої ваги дорослої худоби і скороспілість видів тварин, то готова продукція тваринництва (в виді дорослих, племінних, робочих і призначених до забою м*ясних тварин) створюються протягом більш або менш довгого часу (1,5 – 3 роки). В зв*язку з цим до кінця року, коли визначають продукцію всіх галузей значна частина поголів*я знаходиться в стані незавершеного виробництва. Однак це незавершене виробництво через особливості своєї натуральної форми дуже специфічне, оскільки: а) можлива реалізація частини такої худоби на сторону для подальшого вирощування на плем*я або забій; б) можливо порівняно в великих розмірах зміна часу передачі худоби для забою (хоч економічно худоба того чи іншого віку і призначення чи до незавершеного виробництва, чи до функціонуючих засобів праці, при певних умовах ця худоба може бути також забита на м*ясо).
Внаслідок відмічених обставин в якості готової продукції тваринництва сільськогосподарських підприємств предстає, по-перше, вся реалізована за межі господарства худоба племінного і м*ясного призначення, в тому числі і незакінчена виробництвом взагалі (молодняк), по-друге, худоба, яка вирощується для поповнення свого стада і для внутрігосподарського забою.
Але худоба, реалізована на сторону, і худоба, залишена на плем*я у себе чи забита на м*ясо, - результат виробництва не одного року (у всякому разі цей період виробництва виходить за межі календарного року). Більше того, реалізована після відгодівлі вибракувана худоба і куплена худоба містить частину продукції, яка була врахована за інші періоди чи в інших господарствах. Тому продукцію цього року можна визначити лише розрахунковим шляхом – методом відповідних балансових рівностей у двох формах: в грошовій і в живій вазі.
1. В грошовій формі. В цьому випадку із вартості худоби на кінець року і вартості реалізованої забитої худоби вираховують вартість худоби, яка є на початок року і купленої.
2. В живій вазі. Визначення продукції тваринництва в живій вазі має відоме економічне значення з двох підстав: 1) вирощування на плем*я і м*ясо, а також відгодівля худоби характеризується зміною живої ваги; 2) вся худоба м*ясного призначення, а також (протягом відповідного періоду) і худоба основного стада представляє комплексну сировину для виробництва м*яса, сала, шкіри і т.п.. Разом з тим необхідно відмітити, що цей показник живої ваги дуже грубий і неточний, оскільки: а) підсумовується жива вага худоби різних видів, яка відрізняється виходом м*яса і його якістю
(калорійність, смакові якості, і т.д.); б) жива вага значно коливається незалежно від забійної ваги через один стан тварини; в) врахована продукція живої ваги може бути загублена при наступному недогодовуванню худоби.
Перший недолік може бути в певній мірі ліквідований перерахунком живої ваги на забійну. Однак, стосовно до вирощування племінної худоби це не дає особливої переваги. Другий недолік не можна перебороти нормативним перерахунком на забійну вагу. Для цього необхідно визначити забійну вагу по об*єктивних признаках тварин, що потребує спеціальних навичок і здійснювати лише на заготівельних пунктах. Третій недолік, на жаль, представляє специфічну трудність обліку невиправданих втрат виробництва.
Сільськогосподарська продукція реалізується в натурі по наступних каналах: а) відшкодування в цій галузі (насіння, поповнення худоби, яка вибула і ін.); б) накопичення в цій галузі (насіння для розширення посівів, вирощена для збільшення стада худоба і ін.); в) відшкодування в інших галузях господарства; г) накопичення в інших галузях господарства; д) невиробниче споживання всередині господарства: оплата праці та інші форми розподілення (допомоги престарілим, загальні споживчі потреби і т.п.); е) реалізація продукції за межі господарства (товарна продукція); ж) втрати при зберіганні.
Частина продукції, яка споживається в своєму господарстві чи реалізується за межі підприємства може попередньо піддаватися промисловій переробці. Така продукція реалізується державі в порядку планового і надпланового продажу державним заготівельним органам, різним торговельним державам і кооперативним установам, на колгоспному ринку, в порядку обміну з іншими підприємствами, як повернення натуральних суд і як натуральна оплата за проведені послуги.
Річні звіти сільськогосподарських підприємств звичайно не містять повної характеристики розподілення продукції відповідно до економічного змісту її частин. Наприклад, виділяється продукція, яка залишається на насіння (насіннєві фонди колгоспів). Але насіннєвий фонд може включати і просте відшкодування витраченого насіння, і накопичення, призначене для розширення чи інтенсифікації посівів, і страхові запаси. Тому необхідні додаткові розрахунки по визначенню розміру кожної із цих частин, що при наявності відповідних даних зробити неважко. Облік розподілу продукції кожного року по вищезазначених каналах ускладнюється також в зв*язку з тим, що залишки, які переходять з минулих років, продукція свого виробництва цього року і куплена продукція часто об*єднуються. В такому випадку можна лише визначити частку кожного джерела в загальному обсягу надходження
(різниця перехідних залишків, продукція свого господарства і куплена) і розповсюдити на кожний з цих джерел фактичні середні пропорції між видатковими статтями.
Рух (розподіл) різних видів продукції сільського господарства вивчається шляхом складання балансів цих видів продукції за відповідний рік. Так, наприклад, по рослинництву статистичні органи складають за кожний календарний рік натуральні баланси зерна і продуктів переробки зерна, соняшника, картоплі, овочів і баштанних продуктових культур, фруктів і ягід, винограду і цитрусових культур, сіна і соломи, кормових коренеплодів і кормових баштанних культур, цукрового буряка на корм худобі, силосу.
По зернових культурах і картоплі баланс в натурі складає також за сільськогосподарський рік (умовно з 1 липня попереднього року по 1 липня поточного року).
Баланси по тваринництві розробляють за календарний рік по таких видах продукції, як молоко, включаючи продукти його переробки, м*ясо в забійній вазі в цілому і по видах тварин, яйця, вовна.
Баланси продуктів сільського господарства складають по кожній категорії господарств (радгоспи, підсобні та інші державні господарства, міжгосподарські підприємства, колгоспи, колгоспники, робітники, службовці та інші групи населення) і в цілому по всіх категоріях.
В прибуткових і видаткових статтях балансу рослинництва та продуктів тваринництва передбачені всі види надходжень і реалізації, включаючи внутрігалузевий (внутрісільський) обіг та запаси сільськогосподарських продуктів на початок та кінець року.
Показники валової, кінцевої і товарної продукції сільського господарства. Товарність продукції, методи її обчислення
Статистика повинна забезпечувати правильне визначення обсягу валової продукції і характеристику розподілення і реалізації продукції відповідно до її економічного змісту і зростаючих суспільних потреб. Важливе завдання цього розділу статистики – розглянути показники виконання плану виробництва і реалізації продукції, вивчити динаміку виробництва продукції і міжгалузеві зв*язки реалізації продукції, виявити резерви збільшення валової і чистої продукції галузей.
Валова продукція сільського господарства обчислюється по методу валового обороту, тобто як сума сирих продуктів рослинництва і тваринництва. В валову продукцію сільського господарства включають приріст багаторічних насаджень в розмірі витрат по догляду за молодими насадженнями з первинним обліком вартості закладки насаджень, продукцію приплоду, приросту і привісу скота і зміна величини незакінченого виробництва (озимі посіви, оранка під зяб і т.п.) на кінець року в порівнянні з початком року. Останню частину, яка не є продукцією, а роботою, зважаючи на її якісну своєрідність було б правильніше використати лише при аналізі виробництва.
До сирої первинної продукції сільського господарства статистика відносить продукцію, яка не піддається переробці в інших галузях, наприклад зерно, бавовна-сирець, цукровий буряк, насіння соняшника, картопля, сирі овочі, плоди, молоко; продукцію приплоду, продукцію приросту молодняку і привісу відгодовуваної худоби в живій вазі, вовну (немиту) і т.п.
Переробка зерна на муку, насіння соняшника на олію та макуху, молока на масло, сметану, сир і т.п., забій худоби на м*ясо розглядаються як процеси несільськогосподарського, а промислового виробництва, хоч вони і відбувалися на сільськогосподарському підприємстві. Відповідно і продукція такого типу є продукцією не сільськогосподарської, а переробних галузей промисловості.
Валова продукція сільського господарства в натуральному виразі
(валовий збір, валовий надій молока, валова продукція вирощування худоби і птиці, валовий настриг вовни і т.п.) представляє собою характеристику виробництва – основної стадії відтворення продукції. Результати проходження продукції сільського господарства по інших стадіях відображаються специфічними показниками. Тим самим утворюється система показників відтворення продукції сільського господарства. В цій системі подані показники, які відображають початкові проміжні і кінцеві підсумки роботи, серед них – валова, кінцева, товарна реалізована і чиста продукція.
Для деяких видів продукції відображаються всі показники вказаної системи, наприклад, для зерна, картоплі. Для інших видів продукції визначаються лише деякі показники, так для бавовни-сирцю показник валової продукції приймається на рівні товарної продукції. Порядок продуктів немає товарної продукції, майже вся валова продукція використовується на виробничі потреби в самому сільському господарстві (наприклад, кормові коренеплоди).
Кінцева продукція сільського господарства в натуральному виразі на відміну від валової продукції характеризує кінцевий результат відтворення цього продукту в галузі, яка вивчається (наприклад, рослинництва) або всього сільського господарства.
Кінцева продукція сільського господарства в натуральному виразі визначається відрахуванням із валової продукції тієї частини продукції, яка використана в тому ж році на виробничі потреби, а також відрахуванням розміру природного спаду, збитків при зберіганні, загибелі і псуванні. Якщо мати на увазі тільки витрати продукції на потреби, пов*язані з виробництвом цього продукту, то, наприклад кінцева продукція – коров*яче молоко – знаходиться відрахуванням із валового надою кількості молока, яке використовується для напування тільки телят (а не інших видів тварин). В практиці органів статистики при розрахунку кінцевої продукції коров*ячого молока із валового надою виключають всю кількість молока, витраченого на корм тварин.
При визначенні кінцевої продукції – зерна – береться до уваги не тільки витрата зерна на особисте відтворення, але й використання зерна на посів однорічних трав на корм. Більше того, із валового збору зерна відраховуються також витрати зерна на корм худобі. Поряд з розмірами збитків зерна виключають із валового збору розмір відходів і усихання при дообробці.
Кінцеву продукцію в натуральному виразі можна вирахувати підсумовуванням елементів, із яких вона складається: товарної продукції і приросту залишків, запасів, фондів на кінець року порівняно з його початком.
Товарна продукція в натуральному виразі – це частина валової продукції, яка реалізується (пройшла стадію обміну) у звітному році призначеної для реалізації в наступному році, включаючи натуральний обмін.
Товарна продукція багато років розраховувалась в залежності від поставленої мети.
Першим варіантом товарної продукції є розмір позагалузевої товарної продукції. Раніше цей варіант називався позасільською товарною продукцією.
Складові частини позагалузевої (позасільської) товарної продукції в натуральному виразі такі: продаж державі; продаж торговельним організаціям
Мінторгу, ОРСу, та іншим організаціям для потреб торгівлі і громадського харчування; продаж споживчій кооперації за цінами згідно з домовленістю і здача на комісію; реалізація робітникам і службовцям радгоспів і підсобних господарств; продаж населенню на колгоспних ринках.
Другий варіант товарної продукції – це внутрігалузевий
(внутрісільський) обіг, який розуміється як безпосередній продаж і обмін продуктами сільського господарства між окремими сільськогосподарськими підприємствами і сільським населенням. Вирахування позагалузевої і внутрігалузевої товарної продукції сільського господарства проводиться н...
ВНИМАНИЕ!
Текст просматриваемого вами реферата (доклада, курсовой) урезан на треть (33%)!
Чтобы просматривать этот и другие рефераты полностью, авторизуйтесь на сайте:
|
|
|
Добавлено: 2012.03.31
Просмотров: 1648
|
Notice: Undefined offset: 1 in /home/area7ru/area7.ru/docs/linkmanager/links.php on line 21
При использовании материалов сайта, активная ссылка на AREA7.RU обязательная! |
